В новому 2015-2016 навчальному році в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №4 Канівської міської ради Черкаської області розпочав свою роботу екологічний клуб «Green Kaniv» у складі:

Учні 9А класу Бурцева Вікторія, Швець Анастасія, Сидоренко Наталія, Кудрявцева Євгенія, Васільєв Антон, Мамаджанов Артем, Костюченко Олександр, Мартинович Назарій, Решетник Богдан, Тупало Костянтин, Тесля Іван, Тюрін Дмитро та керівники Волинець М. А., Гавура О.О.

Створення клубу є заходом в рамках програми «Переміни в регіоні» RITA. Ця програма здійснюється польським Фондом Освіта для Демократії та підтримує проекти які ведуть до обміну досвідом європейських держав з державами «східного блоку».

Перед початком навчального року представник нашої школи, вчитель англійської мови Гавура О.О., брала участь у польсько-українському семінарі «Swatka» який проходив у Варшаві.

 Метою цього семінару було започаткувати співпрацю та обмін учнями шкіл Польщі та України. В ході роботи «Сватки» наша школа знайшла собі партнера - гімназію ім. Яна Павла ІІ з польського містечка Івежиці, яке розташоване в Підкарпатському воєводстві. Так,як  біля цього містечка розташований природний заповідник було вирішено створити проект під назвою «Наша спільна екосправа».

Метою проекту є формування та розвиток співпраці молодого покоління  країн Польщі та України у створенні безпечного екологічного майбутнього, збереженні довколишнього середовища та вихованні екологічно свідомої молоді. Формування в учнів уявлення про глобальність екологічних проблем та пошук спільних шляхів їх вирішення. Мультикультурне спілкування та формування мовленевих навичок учнів. Розвиток умінь використання іноземної мови, розвиток навичок перекладу, письма та усного мовлення.

Проект передбачає створення спільного польско-українського екологічного клубу.10 учнів з України та 10 учнів з Польщі будуть співпрацювати із заповідниками, розташованими на території їх місцевостей та обмінюватись набутим досвідом у вирішенні екологічних проблем. У ході співпраці щомісячно двома мовами ( українською та англійською) буде випускатись інформаційний бюлетень "Екологічний вісник". Також члени екологічних клубів обох країн будуть проводити роз’яснювальну роботу для учнів шкіл та мешканців міста у вигляді: уроків-ековистав для молодших класів, екологічних екскурсій, екологічних  флешмобів . А також допомагати в роботі працівникам природничого заповідника.

Свою діяльність екоклуб розпочав з ознайомлення з територією заповідника та заповідною діяльністю у нашій країні.

Ми відвідали садибу заповідника, познайомились з його співробітниками та разом з науковцем Кузмінською Оксаною Йосипівною склали перспективний план співпраці.

Виявилось, що Канівський заповідник є одним з найстаріших заповідників в Україні. Його було створено 30 липня 1923 року. Історія заповідника була не простою. За 90 років він неодноразово змінював свою назву та площу.

Сучасний заповідник займає 2027 га. Його можна розділити на 3 ділянки: нагірна частина — покриті лісом пагорби на правому березі Дніпра біля Канева, 2 заповідні острови на Дніпрі — Круглик і Шелестів, Зміїні острови на Канівському водосховищі — останці лівобережної тераси.

У садибі  заповідника розміщені різноманітні адміністративні, наукові та господарські споруди, гуртожиток для студентів, метеомайданчик та багато іншого. Головлою частиною цієї території є природничий музей. Він розміщений у будинку видатного українського археолога, академіка М. Ф. Біляшівського. Ми обов'язково його відвідаємо у наступний раз та поділимось своїми враженнями і набутими знаннями.

Основні завдання заповідника, згідно українського законодавства — охорона природних комплексів, проведення наукових досліджень, сприяння у підготовці наукових кадрів та спеціалістів з охорони природи, поширення екологічних знань.

Ми маємо намір допомагати у роботі з охорони природи та поширювати екологічні знання.

Разом з науковими співробітниками ми вирушили у екологічний маршрут по залісеній горбистій частині заповідника — у Канівські гори... Це вузьке пасмо дислокованих осадових порід. Вони зім'яті у складки і зміщені. Місцями більш давні шари опинилися вище молодших. Це явище відоме, як Канівські дислокації.

Пагорби вкриті лісом, основну частину якого складають грабові діброви. Продираючись крізь лісову гущавину ми бачили звірячі стежки, що вели до водопою. Чітко відстежувались сліди кабанів, косуль та лисиць.

Чималу площу нагірної частини заповідника займають яри. Глибина їх місцями сягає 30-40 м. На сухих схилах пагорбів залишилися невеликі ділянки лучних степів.

Ми піднялися по схилах яру Біляшівського та дісталися місця, на якому у 4 ст. до н.е. розміщувалось військове поселення скіфів — Велике скіфське городище. Воно було укріплене земляним валом, залишки якого і зараз проглядаються у ландшафті. Звідси давні скіфські воїни вели спостереження за долиною Дніпра та охороняли свої поселення.

Помилувавшись чудовими краєвидами Дніпра, ми повернулись до підніжжя височини.

На цьому наш перший етап знайомства з природою Канівського заповідника закінчився.

Наостанок, ми відвідали тиху, затінену місцину садиби заповідника, де знаходиться могила М. Ф. Біляшівського. Вшанувавши пам'ять видатного науковця, спрямували свій шлях до виходу.

До дому ми повертались втомлені та задоволені, поспішали поділитися враженнями та екоселфі з своїми польськими друзями.